Die US-amerikanische Filmschauspielerin und Sängerin zählt zu den größten Stars des 20. Jahrhunderts. Von der Filmgesellschaft "20th Century Fox" aufgebaut, avancierte sie in den 1950er Jahren zum archetypischen Sexsymbol und zur Filmikone. Ihren internationalen Durchbruch feierte Marilyn Monroe 1953 mit "Wie angelt man sich einen Millionär" und "Blondinen bevorzugt". Zu ihren populärsten Filmen zählen weiter "Das verflixte 7. Jahr" und "Manche mögen’s heiß". Monroe verkörperte in Ihren Rollen, mit Weiblichkeit und Sinnlichkeit, das naive und unbeholfene Mädchen in einer von Männern regierten Welt. Sie war zu ihrer Zeit die bekannteste und meistfotografierte Frau der Welt. In über einem Dutzend folgender Hauptrollen bemühte sie sich vergebens um Anerkennung als Charakterdarstellerin. Ihr ambivalentes Leben im Zentrum der goldenen Ära Hollywoods führte sie nach drei gescheiterten Ehen in die Tablettensucht...

Marilyn Monroe (born Norma Jeane Mortenson; 1 June 1926 – 4 August 1962) was an American actress. Famous for playing comedic "blonde bombshell" characters, she became one of the most popular sex symbols of the 1950s and early 1960s, as well as an emblem of the era's sexual revolution. She was a top-billed actress for a decade, and her films grossed $200 million (equivalent to $2 billion in 2021) by the time of her death in 1962. Long after her death, Monroe remains a major icon of pop culture. In 1999, the American Film Institute ranked her sixth on their list of the greatest female screen legends from the Golden Age of Hollywood. Multiple film critics and media outlets have cited Monroe as one of the best actors never to have received an Academy Award nomination.

Born and raised in Los Angeles, Monroe spent most of her childhood in a total of 12 foster homes and an orphanage; she married at age sixteen. She was working in a factory during World War II when she met a photographer from the First Motion Picture Unit and began a successful pin-up modeling career, which led to short-lived film contracts with 20th Century Fox and Columbia Pictures. After a series of minor film roles, she signed a new contract with Fox in late 1950. Over the next two years, she became a popular actress with roles in several comedies, including As Young as You Feel and Monkey Business, and in the dramas Clash by Night and Don't Bother to Knock. She faced a scandal when it was revealed that she had posed for nude photographs prior to becoming a star, but the story did not damage her career and instead resulted in increased interest in her films.

By 1953, Monroe was one of the most marketable Hollywood stars; she had leading roles in the film noir Niagara, which overtly relied on her sex appeal, and the comedies Gentlemen Prefer Blondes and How to Marry a Millionaire, which established her star image as a "dumb blonde". The same year, her nude images were used as the centerfold and on the cover of the first issue of Playboy. She played a significant role in the creation and management of her public image throughout her career, but she was disappointed when she was typecast and underpaid by the studio. She was briefly suspended in early 1954 for refusing a film project but returned to star in The Seven Year Itch (1955), one of the biggest box office successes of her career.

When the studio was still reluctant to change Monroe's contract, she founded her own film production company in 1954. She dedicated 1955 to building the company and began studying method acting under Lee Strasberg at the Actors Studio. Later that year, Fox awarded her a new contract, which gave her more control and a larger salary. Her subsequent roles included a critically acclaimed performance in Bus Stop (1956) and her first independent production in The Prince and the Showgirl (1957). She won a Golden Globe for Best Actress for her role in Some Like It Hot (1959), a critical and commercial success. Her last completed film was the drama The Misfits (1961).

Marilyn Monroe, nom artístic de Norma Jeane Mortenson o Norma Jeane Baker, (Los Angeles, 1 de juny de 1926 – Brentwood, 4 d'agost de 1962) va ser una actriu estatunidenca, la sensualitat de la qual i la seva misteriosa mort a l'edat de 36 anys van fer que esdevingués un mite de l'erotisme, un dels sex-symbol més importants del segle XX, i posteriorment una icona pop, interpretada en l'art d'Andy Warhol. Malgrat la seva enorme reputació, la seva vida privada va estar plena d'insatisfaccions, raó per la qual, en un principi, es va parlar de suïcidi com a causa de la seva prematura mort. Tot i així, diversos biògrafs, amistats i coneguts seus han fet èmfasi en el recent bon estat anímic de l'actriu i la seva il·lusió al estar arreglant la casa dels seus somnis com a contraindicadors del suïcidi com a causa de mort; a més, moltes teories especulatives parlen de la involucració de la família Kennedy al voltant de la seva mort. El 1999 va aparèixer com la sisena actriu femenina més important de tots els temps en les llistes que elabora l'American Film Institute. Ha estat objecte de nombroses imitacions, que ha inspirat molts actors i celebritats com Jayne Mansfield, Anna Nicole Smith o, fins i tot, Madonna. El 1973, Elton John li va dedicar la cançó Candle in the wind (Espelma al vent).

마릴린 먼로는 배우로 활동한 기간의 상당 부분을 '코미디 배우'라는 딱지를 떼어내려 노력했다. 그러나 그녀는 스크린을 환하게 밝힌 여자 코미디언 가운데 가장 본능적인 코미디 감각을 지닌 이 중 하나였다. 먼로의 가장 뛰어난 두 편의 코미디 「7년만의 외출(1955)」과 「뜨거운 것이 좋아(1959)」는 빌리 와일더 감독의 작품이다. 어머니의 정신질환으로 먼로는 어머니의 품을 떠나 어린 그녀를 학대하던 양부모의 집과 고아원을 전전하며 매우 불안한 환경에서 성장했다. 약물중독과 자궁의 병은 문제를 더욱 악화시켰다. 몇 시간이나 늦게 나타나고 간단한 대사도 외우지 못해 함께 일하는 사람들에게 심한 폐를 끼치는 일도 있었다. 「7년만의 외출」 이후 와일더는 다시는 그녀와 일하지 않겠다고 단언했다. "하지만 일단 그녀를 보기만 하면 언제나 그녀를 용서하게 되더군요."

존 휴스턴은 「아스팔트 정글」의 천진한 정부 역에 먼로를 캐스팅함으로써 처음으로 연기할 가치가 있는 역을 맡긴 사람이었다. 10년 후 그는 「어울리지 않는 사람들」에 그녀를 다시 캐스팅했고, 자신의 완성된 마지막 작품이 된 이 영화에서 먼로는 불운한 세 명의 카우보이와 얽히는 외로운 이혼녀를 연기했다. 그녀는 약물중독과 싸우고 있었고, 그 영화의 시나리오를 쓴 아서 밀러와의 결혼생활은 파경으로 치닫고 있었다. 그 10년의 세월 동안 세상에서 가장 유명한 영화배우이자 최고의 섹스심벌이 되어있었다.

금발머리와 어린 소녀 같은 목소리, 천진난만한 순수함은 전 세계 사람들에게 호소력을 발휘했다. 몸을 흔들며 걷는 특유의 그 유명한 걸음걸이로 더욱 강조된 육감적인 몸매에 팬들은 환호했다. 그러나 먼로는 자신을 스타덤에 올린, 와일더의 코미디와 혹스의 「신사는 금발을 좋아한다」 등에서 너무 부각된 섹시함과 순진하지만 관능적인 이미지를 혐오했다. 1954년에 조 디마지오와의 짧았던 결혼생활 동안 더 많은 대중의 관심이 그녀에게 쏠렸다. 진지한 배우로 대접받고 싶은 열망에 로렌스 올리비에와 함께 「왕자와 무희」에도 출연했지만, 그들은 서로를 싫어했고 영화는 실패했다.

이미 아이콘적 존재가 되어 있었음에도 먼로의 불안정함은 더욱 깊어만 갔고, 촬영장에서의 무책임한 행동도 더 심해졌다. 존 F. 케네디와 로버트 케네디와의 관계도 불발로 끝났다. 이전에도 몇차례 자살기도가 있었는데, 결국 36세의 나이에 그녀의 목숨을 앗아간 약물과다복용도 스스로 내린 결정인지도 모른다. 물론 살인의 의혹도 완전히 가시지는 않았다.

멍청한 이미지 걷어내기

먼로에게는 언제나 그녀가 보는 자신과 다른 사람들이 그녀를 생각하는 방식 사이에 고통스러울 정도의 차이가 존재했다. 그녀는 급속도로 스타덤에 오르기 전에도 이미 자신을 향상시켜야한다는 열망을 갖고 있었고, UCLA에서 문학 강좌를 듣고(톨스토이와 밀턴, 휘트먼을 비롯한) 수백 권의 장서를 모았으며, 베토벤을 들었다. 1950년대에는 여배우로서 진지하게 받아들여지기를 원해 연기의 스승 리 스트라스버그에게 연기를 배웠다. 극작가 아서 밀러와 결혼하여 대중을 깜짝 놀라게 했던 1956년에는, 「버스정류장」으로 코미디가 아닌 드라마 연기도 잘 할 수 있음을 보여 주었다.

마릴린 먼로 [Marilyn Monroe] (501 영화배우, 2008. 8. 29., 스티븐 제이 슈나이더, 정지인)

Norma Jeane Baker (nacida como Norma Jeane Mortenson; Los Ángeles, California, 1 de junio de 1926-ib., 4 de agosto de 1962), más conocida como Marilyn Monroe, fue una actriz de cine, modelo y cantante estadounidense, una de las más populares del siglo XX, considerada como un icono pop.

En 1945, empezó a trabajar como modelo​ y años más tarde inició su carrera en Hollywood con el nombre artístico de Marilyn Monroe. Desde finales de la década de 1940, apareció en muchos pequeños papeles, gracias a un contrato con la Twentieth Century Fox; durante esa etapa, destacan sus participaciones en La jungla de asfalto (The Asphalt Jungle; 1950), y Eva al desnudo (All About Eve; 1950). Su primer papel protagonista lo obtuvo en la cinta de 1952 Don't Bother to Knock. Alcanzó su período de mayor popularidad a partir del año siguiente, cuando protagonizó películas como Los caballeros las prefieren rubias (Gentlemen Prefer Blondes; 1953); Cómo casarse con un millonario (How to Marry a Millionaire; 1953) y The Seven Year Itch (La comezón del séptimo año, en México y Argentina, y La tentación vive arriba, en España; 1955). Tras matricularse en el Actor's Studio, fue alabada por la crítica por su trabajo en Bus Stop (1956). En 1954, en colaboración con el fotógrafo Milton Greene, fundó la Marilyn Monroe Productions.​ Su protagonista más elogiado fue el de Sugar Kane para la película de Billy Wilder Con faldas y a lo loco (Some Like it Hot; 1959), por el que ganó un Globo de Oro a la mejor actriz de comedia o musical.7​ En sus últimos años, actuó en películas como El multimillonario (Let's Make Love; 1960) y Vidas rebeldes (The Misfits; 1961), escrita por su marido Arthur Miller.

Marilyn Monroe est une actrice, mannequin et chanteuse américaine, née le 1er juin 1926 à Los Angeles et morte le 4 août 1962 dans la même ville. Elle reste après sa mort, une icône de la culture populaire.

Elle se destine initialement au mannequinat avant d'être repérée par Ben Lyon et de signer son premier contrat d'actrice avec la 20th Century Fox en août 1946. Au début des années 1950, elle accède au statut de star hollywoodienne et de sex-symbol. Ses grands succès au cinéma sont notamment Les hommes préfèrent les blondes (1953), Sept Ans de réflexion (1955) ou encore Certains l'aiment chaud (1959), pour lequel elle reçoit le Golden Globe de la meilleure actrice dans une comédie en 1960. En dépit de sa grande notoriété, sa carrière la laisse insatisfaite et sa vie privée est instable, parsemée d'incertitudes. Elle connaîtra notamment des mariages ratés avec la star du baseball Joe DiMaggio et avec l'écrivain Arthur Miller. Son rôle a depuis été joué par d'importantes comédiennes des générations suivantes: Isabelle Adjani, Emmanuelle Seigner, Maggie Civantos, Michelle Williams, Ana de Armas, Kelli Garner.

Les arrière-arrière grands-parents de Marilyn Monroe sont George Willis Hogan, né en 1823 dans le Kentucky (fils de Zachariah Hogan et Delilah Marksberry), et Sarah Ann Owen, née en 1823 en Virginie (fille d'Edward Owen). Ils se marient le 11 mars 1843. Ils ont un fils, Tilford Marion Hogan, et une fille, Mary Ann (1844-1930).

Les arrière-grands-parents de Marilyn s'appellent Tilford Marion Hogan (1851-1933) et Charlotte Virginia (Jennie) Nance (1857-?). Ils se marient en 1870 et vivent dans le Missouri. Ils ont quatre enfants dont Della, deuxième née. Les trois autres enfants sont Dora, Myrtle et William Marion.

Della (1876-1927, fille de Tilford et Jennie) épouse en 1899 un peintre en bâtiment de dix ans plus âgé qu'elle, Otis Elmer Monroe. Ils partent pour le Mexique travailler dans une société de chemins de fer où on lui avait promis un bon salaire, puis revient en Californie en 1903, pour un meilleur emploi à la Pacific Electric Railway. En 1902 alors qu'ils sont encore au Mexique, Gladys (mère de Marilyn) voit le jour. En 1905, un autre enfant vient agrandir la famille, Marion (1905-?).

Entre 1903 et 1909, la famille déménage une douzaine de fois, menant une vie précaire et instable. À partir de 1907, la santé d'Otis se dégrade. Hospitalisé en 1908, il meurt en 1909 d'une syphilis neurologique (paralysie générale progressive), contractée à cause des déplorables conditions d’hygiène qu'il avait connues au Mexique où la maladie sévissait de façon épidémique. Il est enterré à Whittier. Della se remarie deux fois, puis divorce. Elle souffre de soucis de santé. Marion son fils se marie avec une camarade d'école. Della meurt le 23 août 1927 d'un arrêt cardiaque.

La mère de Marilyn, Gladys Pearl Baker Mortensen Monroe (27 mai 1902 - 11 mars 19845) née au Mexique de parents américains, travaille comme monteuse dans le laboratoire cinématographique Consolidated Film Industries. ...

Source: Article "Marilyn Monroe" de Wikipédia en français, soumis à la licence CC-BY-SA 3.0.

Marilyn Monroe (nascida Norma Jeane Mortenson; Los Angeles, 1 de junho de 1926 — Brentwood, 4 de agosto de 1962) foi uma atriz, modelo e cantora norte-americana. Como estrela de cinema de Hollywood, é um dos maiores símbolos sexuais do século XX, imortalizada pelos cabelos loiros e as suas formas voluptuosas. Inicialmente, ficou famosa por interpretar personagens cômicos, tornando-se sucesso no cinema. Apesar de sua carreira ter durado apenas uma década, seus filmes arrecadaram mais de duzentos milhões de dólares até sua morte inesperada em 1962. Mais de cinquenta anos após sua morte, continua sendo considerada um dos maiores ícones da cultura popular.

Marilyn Monroe, nascida Norma Jeane Mortenson, (Los Angeles, 1 de junho de 1926 — Brentwood, 4 de agosto de 1962) foi uma atriz, modelo e cantora norte-americana. Como estrela de cinema de Hollywood, é um dos maiores símbolos sexuais do século XX, imortalizada pelos cabelos loiros e as suas formas voluptuosas. Inicialmente, ficou famosa por interpretar personagens cômicos, tornando-se sucesso no cinema. Apesar de sua carreira ter durado apenas uma década, seus filmes arrecadaram mais de duzentos milhões de dólares até sua morte inesperada em 1962. Seis décadas após sua morte, continua sendo considerada um dos maiores ícones da cultura popular.

Мерілін Монро — американська кіноакторка, співачка, модель, секс-символ 1950-х. Стала одним з найбільш культових образів американського кінематографа і всієї світової культури.

Двадцять фільмів з її участю принесли в прокаті понад 200 млн доларів. В рамках студійної системи Монро була пов'язана контрактом з кіностудією «20th Century Fox», через що, бувши серед найбільш затребуваних акторок 1950-х років, одночасно належала до числа найменш оплачуваних зірок Голлівуду.

Мерилін стала найпопулярнішою акторкою 1950-х, знявшись у комедіях і мелодрамах, котрі вміло експуатували її зовнішні дані й перетворили її на секс-символ: «Ніагара» (1953), «Джентльмени віддають перевагу білявкам» (1953) і «Сверблячка сьомого року» (1955). Ставлення критиків до творчості Монро було суперечливим. Актриса полюбилася глядачеві, граючи образи дурнуватих, але чарівних блондинок. За виконання головної ролі у фільмі «У джазі тільки дівчата» (1959), Монро була удостоєна премії «Золотий глобус» у номінації «найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл».

В останні роки психологічний стан акторки був вкрай нестабільним. Зйомки у своєму останньому фільмі для студії «20th Century Fox», «Щось повинно трапитися» (1962), вона не завершила. 5 серпня 1962 року Мерилін Монро виявили мертвою, смерть настала через передозування барбітуратами, офіційна версія смерті — самогубство.